Податковий облік страхового відшкодування

Однією з найскладніших і найвідповідальніших операцій страхових компаній є визначення розміру збитку та розміру виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку.

У цьому разі страхувальник подає страховику заяву про настання страхового випадку та його причини; висновки (довідки, акти) компетентних органів (гідрометеорологічної служби, органу пожежного нагляду тощо).

Страхове відшкодування виплачується в розмірі фактичних збитків, але не більше частини страхової суми, яка визначається на момент страхового відшкодування. У договорі страховик завжди передбачає обмеження щодо відшкодування збитків. Тому, укладаючи зі страховою компанією договір страхування, слід приділити увагу кожному пункту договору, адже настання страхового випадку не завжди матиме наслідком виплату страхового відшкодування.

 Наприклад, найчастіше не відшкодовуються збитки, що безпосередньо або побічно спричинені, виникають чи збільшуються внаслідок:

- протизаконних дій (бездіяльності) державних органів, органів місцевого самоуправління або посадових осіб цих органів, в тому числі внаслідок видання вищевказаними органами та посадовими особами документів, які не відповідають законам або іншим правовим актам;

- будь-якого роду військових дій та їх наслідків, терористичних актів, громадянських хвилювань, страйків, бунту, припинення роботи, арешту, знищення або пошкодження майна за розпорядженням цивільної або військової влади тощо;

-  впливу ядерної енергії та іонізуючого випромінювання в будь-якій формі;

-  навмисних дій (бездіяльності) або грубої необережності страхувальника або його повноважних представників.

Якщо страхувальник виконав усі умови договору страхування і страхова компанія здійснює страхову виплату, то у податковому обліку сільгосппідприємства застосовуються правила, встановлені абзацом другим пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Кодексу, а саме: якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку – страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв’язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

Якщо порівняти цю норму з порядком, передбаченим другим абзацом п. 5.4.6 ст. 5 Закону №334 в частині податкового обліку сум страхового відшкодування, то в Кодексі  наведена норма майже не змінилася, проте зроблено акцент на необхідності взаємозв’язку між застрахованими збитками і господарською діяльністю платника податку – страхувальника. 

Тому з урахуванням положень Закону №85 (ст. 9) можна зробити висновок, що застрахованими збитками є грошова сума, в межах якої страховик здійснює страхове відшкодування, розмір якого не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Звідси витікає, що в податковому обліку сума застрахованих збитків, яких зазнав страхувальник у зв’язку з веденням господарської діяльності, не може перевищувати вартість об'єкта майнового страхування і, як правило, дорівнює сумі страхового відшкодування таких збитків.

У випадку, якщо договором страхування передбачено франшизу (частина збитків, що не відшкодовується страховою компанією відповідно до умов договору), на етапі укладення договору страхування виходячи з розміру  страхової суми, можливого розміру матеріального збитку та відсотку франшизи сільськогосподарське підприємство – страхувальник може підрахувати розмір належної йому компенсації при настанні страхового випадку.

 Зважаючи на викладене, сума застрахованих збитків, отриманих внаслідок загибелі, знищення або пошкодження сільськогосподарських культур чи тварин внаслідок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків, обумовлених договором, дорівнює сумі страхового відшкодування, наведеній  у розрахунку до страхового акту, що визначається як різниця між сумою матеріального збитку і франшизою. Звісно, сума страхового відшкодування має бути включена до складу доходу платника податку – страхувальника в період її отримання.

  До речі, договір страхування, за яким виплачено страхове відшкодування, зберігає чинність до кінця зазначеного в ньому строку в розмірі різниці між страховою сумою, обумовленою договором, і сумою виплаченого страхового відшкодування. Якщо страхове відшкодування виплачене в розмірі повної страхової суми, то чинність договору припиняється.

Зазначимо, що сьогодні надзвичайно важливою є чітка узгоджена координація дій сільськогосподарських виробників, страхових компаній та уряду як трьох головних учасників ринку аграрного страхування. Досягнення максимальної ефективності використання бюджетних коштів можливе лише за умови своєчасного та гнучкого реагування на ті зміни та тенденції, що виникають на страховому ринку в сегменті страхування аграрних ризиків.