Наприкінці 2011 року до Верховної Ради України був внесений законопроект № 9443 «Про внутрішню торгівлю», що розроблявся протягом останніх чотирьох років Міністерством економічного розвитку і торгівлі з залученням представників бізнесу. Однак на момент внесення законопроекту на розгляд Верховної Ради, міністерств, з одного боку, та підприємців – з іншого, не вдалося виробити консенсусної позиції: Мінекономіки наполягає на необхідності прийняття Закону «Про внутрішню торгівлю» у запропонованій редакції, підприємці ж вимагають його відкликання. Обговоренню питання доцільності прийняття закону був присвячений круглий стіл за участю обох сторін, організований Федерацією роботодавців України 25 липня.

Декларованою метою законопроекту є визначення правових та організаційних засад здійснення господарської діяльності у сфері внутрішньої торгівлі в Україні та регулювання відносин при проведенні торговельної та виробничо-торговельної діяльності.

Розробники аргументують доцільність прийняття закону в поданій редакції необхідністю впорядкування торговельної діяльності та ліквідацією тіньового його сектора, що складає 45–47% й в останні два роки має тенденцію до зростання. За словами директора Департаменту розвитку торгівлі Мінекономіки Ігоря Гарбарука, нагальними питаннями сфери торгівлі сьогодні є створення конкурентного середовища, розвиток малого і середнього підприємництва, залучення інвестицій та підвищення рівня торговельного обслуговування населення. Не менш нагальним є питання регламентації розрахунків підприємців за вже реалізовані товари.

Натомість, генеральний директор Української торгівельної асоціації Ігор Кішко вважає, що законопроект спрямований не проти тіньового сектору, а проти тих представників бізнесу, які платять податки.

Норми внесеного на розгляд Верховної Ради закону, за задумом його розробників, необхідні, перш за все, споживачам, оскільки створюють можливості для придбання соціально значущих товарів за доступними цінами, гарантують захист від неякісного торгівельного обслуговування та неякісної продукції, захист дітей та підлітків від реклами алкоголю та тютюну. Не менш значущий такий закон і для товаровиробників, яких має убезпечити від невчасних розрахунків за вже реалізовану продукцію, а також від поширеної в Україні практики оплати виробниками послуг торговельних мереж за просування їхньої продукції, що нині є, по суті, обов’язковою умовою співпраці мереж з виробниками.

Зрештою, закон покликаний захистити громадян, зокрема, малозахищених, від наслідків економічної кризи.

З іншого боку, на думку І.Гарбарука, закон не потрібен торговельним мережам-монополістам ринку, які, користуючись своїм монопольним становищем, можуть дозволити диктувати вигідні їм умови розрахунків, або взагалі не розраховуватися за отриману продукцію. Так само закон суперечить інтересам виробників-монополістів, не зацікавлених в тому, щоб до торговельних мереж потрапляли товари нових перспективних виробників. Для власників ринків закон також не вигідний, оскільки позбавляє їх можливості диктувати умови роботи працівникам.

Та саме малі й середні підприємці сфери торгівлі найбільш активно протестують проти прийняття закону. Настільки активно, що спромоглися навіть перешкодити розгляду законопроекту в парламенті, коли він був внесений на розгляд. Основна причина такого активного спротиву – відсутність у законі чіткого розмежування загальних та спеціальних норм та впровадження надмірного регулювання торговельної діяльності.

Відносини, на які поширюється сфера дії закону, – і це зазначається у пояснювальній записці до законопроекту – вже регулюються низкою законодавчих актів, в тому числі, Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про патентування певних видів господарської діяльності», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» тощо. При цьому у законопроекті не визначено чітко, чи він є загальним законом стосовно діючих законодавчих актів, чи містить тільки спеціальні норми, які регулюють лише особливі відносини чітко визначених суб’єктів. З огляду на те, що спеціальні норми мають пріоритет над загальними, така невизначеність, на думку об’єднань підприємців, призводить до невизначеності ієрархії правових норм, що регулюють відповідні правовідносини у їх сукупності, а відтак, до порушення одного з основоположних принципів верховенства права – принципу юридичної визначеності.

Заступник голови Ради Федерації роботодавців України В’ячеслав Биковець вказує й на інші системні недоліки, що містяться в законопроекті. Серед них нечіткість визначення сфери застосування закону, що полягає у спробах врегулювання відносин, що перебувають за її межами й, водночас, неповне врегулювання відносин, які явно мають підпадати під дію закону. Зокрема, у законопроекті змістом терміну «внутрішня торгівля» охоплюється торговельна та виробничо-торговельна діяльність суб’єктів господарювання, пов’язана з продажем вітчизняних та імпортованих споживчих товарів на внутрішньому ринку. З одного боку, виробничо-торговельна діяльність перебуває за межами сфери застосування закону, натомість, торгівля неспоживчими товарами, наприклад господарського призначення, на яку мала б поширюватися дія закону, ним не охоплюється.

Не є предметами правового регулюванню закону й включені в сферу його застосування відносини, пов’язані з виробництвом та переробкою продуктів харчування, ресторанним бізнесом та громадським харчуванням, торгівлею спиртом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, ветеринарними препаратами, засобами ветеринарної медицини, що регулюються іншими нормативно-правовими актами.

На думку представників Федерації роботодавців, часткове врегулювання особливих видів торгівлі призведе до, з одного боку, погіршення захисту прав споживачів, а з іншого – створить передумови для надмірного втручання органів публічної влади у господарську діяльність, що є істотним корупціогенним чинником.

До того ж, повноваження органів публічної влади в законопроекті чітко не визначені, як і не обґрунтовані належним чином запропоновані заборони та обмеження торговельної діяльності. Так, наприклад, законопроект встановлює повноваження органів місцевого самоврядування визначати групи товарів, продаж яких обмежується на період проведення масових акцій, однак не передбачає ані необхідності визначення вичерпного переліку груп товарів, продаж яких може бути обмежений, ні критеріїв для введення обмежень.

Не визначаються в законі ні предмет перевірок, які можуть здійснювати органи публічної влади, ні коло документів, які вони можуть вимагати, залишаючи ці питання, по суті, на розсуд відповідних посадовців.

Законопроект містить велику кількість додаткових обмежень, запроваджує надмірне регулювання окремих питань, пов’язаних з торговельною діяльністю, містить завелику кількість посилань на інші нормативно-правові акти та створює передумови для дублювання повноважень різних органів публічної влади й наділення центрального органу влади невластивими йому повноваженнями.

Крім проблем надмірного контролю та нечіткості законодавчих норм, прийняття закону спричинить й інші. Перша з них – закріплення статусу магазину лише за приміщеннями площею понад 200 м² та заборона торгівлі у пересувних об’єктах. А це, на думку президента Асоціації «Укркондпром» Олександра Балдинюка, знищить цілий сегмент торгівлі в Україні. До того ж, пропонуючи ліквідувати пересувну торгівлю та так звані малі архітектурні торговельні форми, закон не пропонує шляхів забезпечення населення достатньою кількістю торговельних площ. Тільки за умови достатнього розвитку торговельний мереж – принаймні до 50% від необхідних площ – можна ліквідовувати малі архітектурні форми, – вважає генеральний директор Української галузевої компанії «Укрпиво» Галина Коренькова.

Втім, існує в цьому протистоянні ще й третя сторона. Це виробники, які підтримують прийняття закону про торгівлю в цілому, оскільки стосовно них відносини у сфері торгівлі в Україні не є впорядкованими. Мають вони й свої побажання щодо законопроекту, які полягають в поширенні сфери дії закону на непродовольчі товари та запровадженні квот для вітчизняних товаровиробників.

Сукупність системних недоліків, які на переконання представників українського бізнесу містяться в законопроекті, є достатньою причиною для його відкликання та проведення громадського обговорення про доцільність прийняття закону. Альтернативою йому може стати внесення окремих змін і доповнень до діючих нормативних актів – й цю альтернативу більшість представників громадських об’єднань українського бізнесу підтримують.

Та розробники законопроекту не готові пристати на цю пропозицію, стверджуючи, що відкликання законопроекту можливе тільки за умови наявності концептуально нової версії, якої наразі немає.

Результатом проведення круглого столу стала розробка узгодженої позиції підприємців з рекомендаціями Кабінету Міністрів України відкликати законопроект у існуючій редакції, провести за участю громадських організацій аналіз проблемних питань у сфері внутрішньої торгівлі й врегулювати їх шляхом внесення відповідних змін до чинного законодавства.

Та чи врахує Уряд пропозиції підприємців, чи варто чекати нових акцій протесту представників малого та середнього бізнесу, покаже час.