Одним з базисів демократичного устрою, відданість принципам якого українська держава незмінно декларує, є місцеве самоврядування, однією зі складових якого є участь представників громади в розробці генеральних планів міст. Формально до розробки таких планів громадськість залучається, але фактично ні громадяни, ні профільні громадські організації не мають доступу навіть до існуючих генпланів, оскільки ті частково чи повністю мають гриф обмеження доступу.

На сьогодні досить часто виникають скандали та конфлікти з мешканцями навколишніх будинків у зв’язку з будівництвом нових торговельно-розважальних комплексів чи житлових будинків на території зелених зон або історико-культурних пам’яток, які, як виявлялося практично завжди, якимось чином були внесені до генпланів задовго до початку будівництва. Одним з найбільш яскравих та свіжих прикладів є нещодавній скандал, пов'язаний з будівництвом нового торговельно-розважального комплексу на Андріївському узвозі.

З огляду на це якомога ширший доступ громадян до генеральних планів міст є неодмінною складовою забезпечення їх конституційних прав і запобігання корупції. Натомість переліки документів з обмеженим доступом формуються органами державної влади абсолютно безконтрольно й часто необґрунтовано. Найгірше в цій ситуації те, що жодна з державних установ та організацій, що має до цього відношення, не бере на себе відповідальності за втаємничення генпланів, перекладаючи її на інших.

Питанню забезпечення вільного доступу громадян до генпланів міст та перешкодам, які виникають на цьому шляху, був присвячений круглий стіл, організований Східноукраїнським центром громадських ініціатив, що відбувся 23 липня в Українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ».

Хто відповідальний за втаємничення генпланів?

Учасники круглого столу висловили стурбованість відсутністю доступу громадян до генеральних планів міст, що, в свою чергу, унеможливлює громадський контроль за їх реалізацією, ставить під загрозу захист прав та законних інтересів громадян, погіршує інвестиційний клімат міст та екологічну ситуацію в громадах, створює поле для корупційних зловживань посадових осіб органів місцевого самоврядування, негативно впливає на реалізацію завдань державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері економіки, екології, соціальної політики, охорони пам’яток історії та культури.

Відкриваючи засідання круглого столу, голова ради Східноукраїнського центру громадських ініціатив (СЦГІ) Володимир Щербаченко зазначив, що в основі проблеми засекречення генпланів полягає відсутність чіткої методології визначення, яка саме інформація є службовою. Натомість існує лише досить розпливчата процедура, яка дозволяє різним державним органам практично безконтрольно формувати власні переліки документів, у результаті чого генплани міст стають майже повністю засекреченими.

Найпарадоксальнішим у цій ситуації є те, що на практиці немає не лише методології формування переліку інформації, що підпадає під гриф «для службового користування», але й чітко не визначено, хто має право формувати такий перелік. Міністерство регіонального розвитку в особі директора Департаменту містобудування, архітектури та планування територій Ігоря Соколова декларує відданість принципу відкритості для громадськості інформації, що міститься у генпланах, окрім тієї, яка містить у собі відомості про джерела водопостачання та резервні джерела водопостачання задля захисту населення від несанкціонованого доступу до них. За словами пана Соколова, Мінрегіонбуд керується документами щодо формування та використання службової інформації, затвердженими Урядом, а формує перелік таких документів Міністерство оборони.

Більше того Мінрегіонбуд нібито навіть звертався до Кабінету Міністрів з проханням дати доручення Міністерству оборони розглянути нормативні документи та надати пропозиції щодо вирішення цього питання, але ситуація досі залишається без змін.

Правоохоронні органи, зокрема, Генеральна прокуратура та Служба безпеки України, також залишаються осторонь проблеми.

Західний досвід

Член Ради СЦГІ Юлія Ращупкіна як приклад наводить західний досвід, де відкритість геопросторових даних міст є нормою. Так, наприклад, в США громадяни на сайті органів державної влади мають змогу не лише отримати доступ до карт населених пунктів у масштабах, достатніх для того, щоб зрозуміти розташування того чи іншого будинку, цільове призначення земель і скопіювати необхідні їм дані для аналізу інформації щодо території, на якій вони проживають чи в яку мають намір інвестувати кошти.

В Україні цю проблему намагаються вирішити з 2006 року. За цей час були прийняті досить прогресивні нормативні акти. На рівні центральних органів влади є усвідомлення важливості вирішення цієї проблеми, але на місцях і досі ситуація залишається незмінною.

Відкритість як чинник дотримання громадянських свобод

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук розповіла про проведену громадську експертизу, що мала за мету виявити, яким чином впливає закритість генеральних планів на дотримання конституційних прав і свобод громадян України.

Результати проведеної експертизи засвідчують негативні аспекти впливу засекречення генеральних планів на екологічну ситуацію, права людини та навіть на національну безпеку, якщо розглядати її з точки зору інтересів громадян. Право на інформацію не даремно називають гарантією забезпечення побудови демократії в державі: його порушення неминуче тягне за собою порушення інших конституційних прав. У даному випадку, це право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, управління державними справами, приватну власність. Без доступу громадян до генеральних планів неможливо контролювати діяльність органів державної влади у сфері землевідведення чи зміни цільового призначення земель, так само, як і неможливо повноцінно розпоряджатися приватною власністю, не знаючи про плани державних органів.

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод:

«Ні повна відкритість, ні повна таємність не є прийнятними. І жодна з демократичних країн світу не стала на таку крайню позицію. Говорячи про доступ громадськості до генеральних планів міст, ми говоримо про оптимальний баланс, який дозволяє нам вирішити, наскільки таємність необхідна й наскільки відкритість можлива.

Закон України «Про регулювання містобудівельної діяльності» проголошує загальну доступність матеріалів генерального плану, крім частини, яка є державною таємницею відповідно до закону. І закон встановлює ці обмеження у вигляді триступеневого тесту, обов’язкового при визначенні можливості розкриття тих чи інших матеріалів генерального плану. Перша ступінь цього тесту – визначення легітимних цілей, друга – визначення реальності шкоди від розголошення інформації, і третя – співставлення шкоди, якої може завдати національним інтересам, національній безпеці, громадському порядку, правосуддю тощо розкриття чи засекречення інформації. В ході аналізу переліків службової інформації, ми дійшли висновків, що ні процес формування цього переліку, ні результат у вигляді конкретних відомостей не узгоджуються з вимогою Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо обов’язкового застосування цього тесту.»

Відкритість як чинник дотримання інтересів бізнесу

Шкодить втаємничення генеральних планів міст і деяким сегментам бізнесу, корупційно не пов'язаним з органами місцевого самоврядування. За свідченням експерта аналітичного центру «Бюро економічних та соціальних досліджень» Вадима Штефана, закритість генеральних планів відчутно збільшує витрати бізнесу і, як результат, обмежує можливості для інвестування в Україні. Збільшення витрат має дві складові. Перша – корупційна: засекречені дані цілком можна придбати у чиновників, що мають до них відношення, за відповідну плату. Друга складова полягає у неможливості прорахувати витрати суб’єкта господарювання на етапі дозвільних процедур у сфері містобудування. У даному випадку йдеться навіть не про корупцію як таку, йдеться про часові витрати на отримання різного роду дозволів та необхідної інформації: за умови залучення підприємцем кредиту, втрата навіть 10 днів на отримання дозволів є досить відчутною. Як наслідок — інвесторами українського бізнеу є тількі російські та східноукраїнські компанії.

Обмеження загального доступу до генеральних планів міст є залишком минулого, але ласого шматка коштів для корумпованих чиновників, що мають доступ до інформації. Для вирішення питання доступу до інформації про генеральні плани міст необхідно керуватись нормативними документами: Конституцією України, Законом України “Про iнформацiю”, із змiнами i доповненнями, внесеними Законoм України вiд 6 квiтня 2000 року №1642-III, Законом України “Про доступ до публічної інформації”, Указом Президента України від 05 травня 2011 року №547/2011 “Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації”, наказами голови СБУ №440 від 12 серпня 2005 року, із змінами, №417 від 09 листопада 2011 року “Звітом відомості, що становльять державну таємницю”, а також пунктом 12 статті 6, пунктом 1 статті 16, частиною першою статті 39, частиною першою статті 41 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” та іншими. Вирішення питання, щодо доступу до інформації про генеральні плани міст залежить від спільних зусиль всіх учасники суспільних відносин, які розуміють необхідність вирішення цієї проблеми. Але за виключенням незначної кількості представників громадськості та фахових громадських організацій, ніхто не здійснює жодних кроків у відповідному напрямку.

Обмеження загального доступу до інформації, що формально має на меті захист національної безпеки та прав громадян, на практиці шкодить усім – і самим громадянам, і бізнесу, й державі, залишаючись вигідним лише обмеженому колу посадовців та частині підприємців, що віддають перевагу нечесним правилам гри, й відкриваючи шлях до масштабних зловживань. Водночас, при тому, що всі учасники суспільних відносин розуміють необхідність вирішення цієї проблеми, за виключенням незначної кількості представників громадськості та фахових громадських організацій ніхто не здійснює жодних кроків у відповідному напрямку. Та єдиним можливим шляхом дійсного забезпечення доступу до генеральних планів міст є об’єднання зусиль органів державної влади, громадськості та бізнесу.

Наталія Рева