30 липня Верховна Рада України прийняла, а 9 серпня Президент Віктор Янукович підписав закон про ратифікацію договору про зону вільної торгівлі в рамках СНД. Україна стала третьою після Росії й Білорусі державою, яка ратифікувала угоду. Чинності договір набуде приблизно в середині вересня.

Прихильники підписання договору звертають увагу, перш за все, на своєчасність такого кроку як найбільш дієвого антикризового заходу та підкреслюють, що на ринках країн СНД ситуація для України сприятливіша, ніж на європейських. Більше того, під час свого виступу з трибуни Верховної Ради перед ратифікацією, прем’єр Микола Азаров пообіцяв, що вступ до зони вільної торгівлі допоможе збільшити торгівлю України з країнами СНД більш, ніж на третину. До того ж, за оцінками Уряду результатом впровадження договору буде зростання ВВП на 2,5 % або на 37 млрд. грн. на рік, зростання доходів бюджету на 9,7 млрд. грн. на рік. А основний ефект очікується у машинобудівній галузі, де зростання виробництва передбачається на рівні 7,19 %.

На прес-конференції, присвяченій ратифікації договору, що відбулася в Києві 16 серпня, виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера Олег Устенко висловив переконання, що вступ до зони вільної торгівлі в довготривалій перспективі для України вигідніший, ніж для Росії, з огляду на структуру українського й російського експорту. Так, близько 40 % українського експорту до Російської федерації складає продукція з високою доданою вартістю, натомість три чверті імпорту з Росії складають енергоносії.

Фінансовий аналітик, екс-міністр економіки Віктор Суслов зауважує, що договір цілковито базується на нормах Всесвітньої торгової організації й усуває існуючу на сьогодні множинність документів, що регулюють двосторонні стосунки, а також повністю усуває можливість отримання однією зі сторін додаткових вигод від участі в зоні вільної торгівлі та ліквідує кількісні обмеження у взаємній торгівлі. Зрештою, договором визнається право сторін брати участь в інших союзах та угодах, в тому числі, митних союзах, договорах про вільну та прикордонну торгівлю. Для України теоретично це означає можливість укладання договорів про зону вільної торгівлі з Європейським союзом та іншими країнами.

Важливим досягненням український уряд вважає включення до договору з ініціативи України статті 7 про свободу транзиту, згідно якої передбачається, що протягом півроку буде розроблене положення про транзит трубопровідним транспортом, який дасть можливість транспортувати через територію Росії енергоносії, які Україна закуповуватиме у середньоазіатських держав.

Не менш важливим наслідком ратифікації угоди, на думку В.Суслова, має стати зростання інвестиційної привабливості України, оскільки потенційні інвестори, вкладаючи кошти в економіку України, отримають доступ не лише до досить обмеженого українського ринку, а й до значно ширшого ринку країн СНД.

Зауваження критиків угоди, зокрема, щодо обмежень вільної торгівлі, що містяться у першому положенні договору, експерт вважає не вартими уваги.

Директор науково-дослідного економічного інституту при Міністерстві економіки України Ігор Манцуров також звертає увагу на доцільність договору в умовах існуючої скрутної фінансово-економічної ситуації в Україні, пов’язаної, зокрема, з від’ємним сальдо торговельного балансу України, яке на кінець року може скласти 10-10,5 млрд. дол. США, що, в свою чергу негативно відбивається на інвестиційній привабливості країни.

У якості підтвердження орієнтованості української економіки на ринки країн СНД, І.Манцуров приводить ситуацію, що склалася з капіталами іноземних банків. Банки країн ЄС скоротили обсяг своїх ліквідних активів в Україні за останні півтора року на 15-46%, що свідчить про те, що вони негативно оцінюють економічну ситуацію в Україні. Натомість, банки з російським капіталом за півтора року збільшили активи в Україні в 2,5 рази. Це, на думку експерта, свідчить про нагальну необхідність дієвих кроків щодо поліпшення торговельного та платіжного балансу України. Й якраз тут і можуть стати в нагоді переваги, очікувані від приєднання до зони вільної торгівлі.

На думку експерта, вигоди від руху української економіки в напрямку економіки країн ЄС, можливі лише в довготривалій перспективі – не раніше, ніж за 10-15 років.

Критики ж договору вважають, що його ратифікація саме зараз – крок суто політичний, спроба діючої влади залучитися підтримкою Росії напередодні парламентських виборів. Профільний комітет Верховної Ради, очолюваний Т.Чорноволом, не радив Парламенту приймати закон про ратифікацію договору. А екс-президент Віктор Ющенко взагалі вважає, що закон загрожує суверенітету України, оскільки спрямований на посилення економічної залежності між учасниками та розрахований на втягнення України в проект нового СРСР. До того ж, на думку екс-президента, договір узаконює економічну нерівноправність країн. Пам’ятаючи, з чого розпочинався Європейський Союз та беручи до уваги агресивну зовнішньополітичну та економічну тактику РФ, доводиться визнати, що побоювання В.Ющенка мають цілком реальне підґрунтя.

Й справді, загроза від ратифікації договору про зону вільної торгівлі з СНД для державного суверенітету України, є значно реальнішою, ніж від сумнозвісного «мовного» закону. Економічні вигоди, що їх може отримати Україна, досить туманні, водночас цим кроком цілком можуть бути знівельовані всі попередні – в бік ЄС. А з огляду на сучасне геополітичне становище України, цілком можливо, що найближчим часом Уряду нічого не залишиться, ніж підписати, а Верховній Раді – ратифікувати новий закон про приєднання до союзу Росії й Білорусі.