Реалізація транзитного потенціалу України –нагальне  та невідкладне   завдання. І влада  і бізнес докладають чимало зусиль щодо відновлення в Україні ланцюга співпраці «Замовник – Виконавець – Контролер якості – Економічна інфраструктура (логістика)» та забезпечення спільного виконання національних програм з питань розвитку сфери транспорту й логістики. Сьогодні про кроки в цьому напрямку ми розмовляємо із Президентом Українського національного комітету Міжнародної торгової палати - проф., д.е.н., Володимиром Щелкунов.


Володимире Ігоровичу, наскільки актуальними для України є питання розвитку транзитного потенціалу?

- Стратегічне розташування між Азією та Європою робить нашу країну одним із найбільших східно-західних транспортних коридорів. За розрахунками британського інституту Рендел, Україна має найвищий у Європі коефіцієнт транзитності завдяки своєму геополітичному положенню. Україна, однак, не використовує багатьох переваг, які могла би одержати в результаті ефективного функціонування транспортної інфраструктури та розвитку системи логістики.
Для початку – декілька рейтингових показників розвитку транспорту й логістики, які є доволі репрезентативними. Згідно з рейтингом Світового банку, Україна посідає 102 місце серед 155 країн за Індексом логістичної ефективності (Росія – 94, Болгарія – 63, Румунія – 59, Польща – 30), при чому найнижчими є оцінки щодо роботи митниці та прикордонних служб.

- Справді, багато говорять про «значний потенціал»… Але давайте оцінимо реальну ситуацію, що склалася на сьогодні.

- Оцінки як вітчизняних, так і міжнародних експертів з цього приводу є доволі песимістичними: транзитний потенціал України використовується на 60-70%, а транзит транспортом загального користування (без трубопровідного) забезпечений менше, ніж наполовину. Не зважаючи на те, що унікальність географічного положення та потужний транспортний комплекс, отриманий в спадок від Радянського Союзу, теоретично могли б дозволити Україні забезпечувати зростаючі на сьогодні транспортні потоки вантажів у напрямках Європа - країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, а також між Балтійським та Чорним морями, картина останніх років засвідчує про те, що все більша кількість міжнародних транзитних схем проходять, оминаючи територію нашої країни. А це вкрай негативно, оскільки за оцінками експертів ЄС, до 2013 року очікується збільшення товарообміну за вищезгаданими напрямками на 25-35% і Україна могла б отримати потенційно великі можливості для залучення додаткових транзитних потоків через свою територію.

- Що саме перешкоджає Україні розвивати транспорт і логістику? Чому перевізники нас обминають?

- Можна виділити такі основні недоліки, які й спричиняють перетворення України на транзитного аутсайдера Європи: недостатність бюджетного фінансування галузі, високий рівень зносу основних фондів, застарілість технологій, складність перетину кордону та процедур митного оформлення, ненадійні логістичні послуги, відсутність складських приміщень, правова невизначеність щодо право власності на земельні ділянки, масова корупція на місцях, ряд негативних зовнішніх чинників та ін.

- Що ж робити в цій доволі таки складній ситуації?

- На мій погляд, вирішити цю проблему можна лише шляхом комплексної структурної перебудови галузі, але це потребує важкої систематизованої роботи, значних матеріальних та фінансових ресурсів. Та система планування, що тривалий час використовувалася на практиці в нашій країні, коли всі зусилля спрямовувалися на оптимізацію окремих транспортно-логістичних проектів, виявилася безуспішною, оскільки привела до відсутності загальної системної ефективності. Однак, мабуть, не час сьогодні займатися песимістичним декларуванням, а слід все-таки активно переходити до руху вперед.
Слід відмітити за позитивне, що в доволі таки складних фінансово-економічних умовах влада усіма силами намагається вирішити проблеми транспорту й логістики, адже цілком очевидно, що в перспективі дана галузь може стати для України надійним джерелом наповнення бюджету, а не об’єктом його видаткової частини, як це маємо сьогодні. Далеко не останнім стимулом для цього є підготовка до Євро 2012, адже для України це буде величезний шанс заявити про себе, зокрема в плані підвищення міжнародного іміджу.

- А що з цього приводу можна говорити про участь бізнесу?

- Як ніколи актуальним останнім часом стало питання активізації державно-приватного партнерства, адже і вищезазначені негативні явища, і ряд інших обставин зумовлюють критичну необхідність залучення приватних інвестицій в транспортну галузь. Саме тому, Український національний комітет Міжнародної торгової палати (ICC Ukraine), як представник інтересів бізнесових структур, неодноразово виступає ініціатором проведення тематичних заходів, метою яких є посилення державно-приватного діалогу із залученням до нього також і представників громадськості.

- Які конкретно заходи можете назвати?

- Ось нещодавно, наприкінці травня, зусиллями ICC Ukraine було організовано круглий стіл «Реалізація транзитного потенціалу України», який об’єднав у конструктивному діалозі представників державних органів влади, бізнесу, посольств іноземних держав в Україні, громадських організацій, експертних інституцій. Логічним продовженням розгляду даної проблематики стало проведення ювілейного Х Міжнародного транспортного тижня в Одесі, що пройшов під девізом «Діалог. Довіра. Дія». ICC Ukraine виступив інформаційним партнером цього заходу. На традиційну зустріч в Одесі зібралися представники транспортної інтелігенції зарубіжжя – партнери і друзі української сторони, керівники транспортних галузей, вантажовласники, споживачі логістичних послуг. Такі заходи мають на меті, перш за все, відновити в Україні ланцюг співпраці «Замовник – Виконавець – Контролер якості – Економічна інфраструктура (логістика)» та забезпечити спільне виконання національних програм з питань розвитку сфери транспорту й логістики. Крім того, вони покликані сприяти забезпеченню інноваційного оновлення інфраструктури країни. І в сучасних умовах, коли починає активізуватися партнерство влади та бізнесу, потрібно шукати якісно нові шляхи розвитку та кооперації.

- Співпраця закінчується там, де починається розподілення прибутків…

І держава, і бізнес повинні зрозуміти, що якісна інфраструктура є базовою вимогою, без якої в нашій країні буде практично неможливо вийти на ефективність виробництва, отримання прибутків, та й узагалі на підвищення загальноекономічного розвитку. Сьогодні часто чуємо, що промисловість, сільське господарство та інші виробничі сектори економіки потребують модернізації, інвестицій… Але, повірте, чи то українським власникам, чи то іноземним інвесторам не так уже й важко привезти в Україну нові технології. Кошти на це у приватників є. У даному випадку проблема виявляється в іншому: як потім транспортувати готову продукцію, як постачати її на ринки збуту? Нерідко представники бізнесу жаліються, що в процесі перевезень продукції вони отримують масу втрат через відсутність належним чином устаткованих складів, їх маломісткість, але водночас порівняно високу вартість. А що вже говорити про те, скільки витрат зумовлюють неякісні дороги, залізничні колії…

- Скільки часу орієнтовно прийдеться потратити, аби виправити ситуацію?

- Все залежить від того, наскільки швидко та ефективно в нашій країні відбуватимуться зрушення. Крім того, важливо, щоб Україна була відкритою для іноземних інвесторів. Ми можемо дуже вдало та з великою користю використати цю наразі негативну ситуацію. Усвідомлюючи невід’ємну роль України в міжнародній транспортній системі та широкий спектр можливостей для розвитку бізнесу, інвестори зацікавлені працювати в нашій країні. Це надзвичайно взаємовигідна співпраця.

- На який фінансовий результат можна очікувати в ході реалізації можливостей транзитного потенціалу України?

- Фінансовий виграш може бути надзвичайно великим. Не беруся оцінювати його загалом, скажу лише конкретні моменти. Так, скажімо за оцінками Світового банку, без будь-яких значних фізичних інвестицій, але при покращенні прикордонних операцій і запобіганні неофіційним платежам, непрямі витрати на логістику в Україні можна скоротити на 5 млрд, а прямі витрати на 1 млрд. дол. США. За іншими підрахунками, які були озвучені в ході нашого круглого столу, один лише Київ міг би заробляти до 100 тис. дол. США щоденно у випадку ефективної комбінації авто- та авіаперевезень шляхами столиці. Але нам сьогодні потрібно дуже багато працювати, активно, впевнено, безперебійно і лише тоді можна буде очікувати на позитивні результати.