«Вибори-2012: чи буде боротьба?», - схоже, політики вважають це питання риторичним і майже одностайно прогнозують серйозне протистояння, проте, розглядають різні сценарії його розвитку.

 Так, політичний оглядач Андрій Куліков вважає, що у нинішньої влади є ресурс для того, щоб зробити видимість боротьби навіть без участі опозиції - двопартійну систему в Україні, за його словами, можна створити на основі однієї партії. "В певний час там може бути здійснено розкол і частина людей залишається з традиційною Партією Регіонів, а частина, що незадоволена її політикою, але не готова примкнути  до опозиції, – утворить іншу потужну партію. І ці дві партії між собою будуть активно боротися. В результаті виборець, який не сприймає нинішню опозицію і не готовий голосувати за нинішню партію Регіонів, отримує собі партію, що цілком відповідає його уподобанням", - сказав Куліков.

На думку народного депутата України, заступника голови партії "За Україну" Ксенії Ляпіної сьогодні існує протистояння не опозиція-коаліція, а суспільство проти влади. "Я стверджую, що немає жодної суспільної групи, яка б сьогодні беззастережно підтримувала чинну владу… Сьогодні починається диктатура. Влада, яка не спирається на симпатію суспільних груп, може утримуватись виключно за рахунок силових речей", - наголошувала вона. Відповідно, на думку К. Ляпіної, на перший план дискусії між політичними силами виходить замість соціально-економічних питань, питання захисту прав і свобод людини.

У ВО «Свобода» вважають 2012 рік переломним. "Зараз говорять про те, що люди не виходять на вулицю і не хочуть думати ні про яку революцію. Причина в тому: вони вірять, що в 2012 році їх голос буде впливати на результат виборів. Якщо ж вибори не відбудуться, або ж відбудуться з шаленими фальсифікаціями, то, треба  розуміти, що парламентська політика закінчується. Влада має розуміти на що вона буде штовхати народ, коли вона не дасть можливості реально репрезентувати політичний вибір електорату", - прогнозує член політради ВО "Свобода" Андрій Ільєнко.

На вибори, наголошують свободівці, потрібно йти в будь-якому разі, проте варто пам’ятати, що вибори - це  не єдина можливість реального приходу до влади. "Тому, що треба розуміти, що якщо нинішня влада піде на міжнародну ізоляцію, піде на шлях повного згортання демократичних прав і свобод, тоді треба буде шукати інші шляхи подолання ситуації", - наголосив  представник "Свободи".

 А от у питанні формату, у опозиціонерів єдина думка не вироблена:  Андрій Ільєнко наголошує, що сьогодні опозиція не є однорідною і прагнути до такої однорідності  не потрібно. "Мені здається, що опозиція набере в майбутньому парламенті 226 голосів тільки якщо буде йти різними колонами", - підкреслив член політради ВО "Свобода". Це, на його думку, пов’язане з тим, що  електорат доволі різний і, відповідно, різна ідеологічна спрямованість "цих колон", отже, їх штучне об'єднання призведе тільки до "деморалізації частини самого опозиційного електорату".

Ксенія Ляпіна ним не погоджується вважаючи, що конкуренція «багатьох колон» за право представництва одних і тих же суспільних груп зменшуватиме їх результат на виборах. Вона цілком справедливо вказує на досить значний ризик – укорінення в народі думки про те, що опозиція вся маргінальна, відповідно, не може представляти суспільство.

Так само не вирішене питання про можливого опозиційного лідера, Андрій Ільєнко взагалі вважає, що "на сьогоднішній день будь-який політик, який захоче себе сам призначити лідером опозиції, себе в політичному сенсі дискредитує".

Водночас Андрій Куліков зазначає, що у його сприйнятті "символічним лідером опозиції все ж таки залишається Юлія Тимошенко. Я думаю, вона повернеться з чималим успіхом до дієвої політики. Та ситуація, що склалася навколо неї - підвищила співчуття до Ю. Тимошенко і в багатьох з тих, хто її не сприймав до того, як її відвели до суду".

У цьому контексті варто згадати про озвучену відразу після виголошення вироку Юлії Тимошенко деякими опозиціонерами тезу щодо бойкоту виборів. Євген Бистрицький, доктор філософських наук, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» нагадує, що в ситуації, коли ми не бачимо жодної політичної сили, яка мала б достатній рейтинг, щоб вести за собою країну, щоб перебудовувати її на реально демократичних засадах – в цих умовах ідея бойкотувати не є розумною.

 Зі сказаного можна зробити, як мінімум два висновки: опозиційні партії на сьогодні не можуть виробити єдину політичну платформу, яка б стала основою протистояння партії влади; в існуючій політичній ситуації поки що не вимальовується персональний лідер чи лідери, що змогли б у звичний для українського політичного процесу персоніфікований спосіб (що до сьогодні замінював ідеологічні напрацювання) вести політичну боротьбу.

Показовою є також продемонстрована представником ВО "Свобода" невпевненість в успішному веденні політичної боротьби в рамках демократичної процедури і повідомлення про ймовірність "інших шляхів подолання ситуації".