У посткризовий час одним із головних завдань для українських компаній є залучення інвестицій для відновлення та розвитку. Серед інструментів та механізмів залучення фінансування розглядаються випуск облігацій, залучення стратегічних інвесторів, банківські позики, а також первинне публічне розміщення акцій (ІРО) та угоди зі злиття та поглинання (M&A). При цьому важливим завданням для компаній є реальна оцінка бізнесу, яка безпосередньо впливатиме на рішення інвесторів.

У докризовий період найбільш популярним механізмом залучення коштів серед провідних вітчизняних компаній було здійснення первинного публічного розміщення акцій на зарубіжних фондових біржах. Внаслідок кризи на ринку ІРО відбувся значний спад. Зараз у сфері первинних розміщень спостерігається певна активізація. При цьому інтерес до IPO виявляють не тільки лідери ринку.

Насамперед вітчизняні емітенти розглядають для себе можливість здійснення ІРО на європейських майданчиках, в першу чергу на Варшавській фондовій біржі, яка нещодавно започаткувала розрахунок Індексу українських компаній (WIG Ukraine).

Поряд із цим у поточному році прогнозується активізація процесів злиття та поглинання. У 2007-2008 роках в Україні спостерігався справжній бум на ринку M&A. Він призупинився в 2009 році, коли фактично не було укладено жодної M&A-транзакції. Торік цей ринок почав повільно відновлюватися.

Галузевий розріз ринку злиттів та поглинань в 2010 році зробити важко. Упродовж минулого року було укладено декілька крупних угод компаніями металургійного сектору. На їхню частку припало понад 90% обсягу ринку злиттів та поглинань. У свою чергу, лідером за кількістю угод стала промисловість, частка якої дорівнювала 40%. Такий показник виявився удвічі більше частки фінансового сектору, який посів друге місце за кількістю угод.

У сфері M&A найбільш перспективним та привабливим сектором вважається сільське господарство. Однак у минулому році він не виправдав надій експертів. Обсяг угод, укладених компаніями цього сектору, становив лише 2% від загального обсягу угод на ринку злиттів та поглинань, а кількість угод дорівнювала 10%.

Варто зауважити, що значній економії часу та коштів учасників ринку злиттів та поглинань сприятиме належна підготовка до угоди та її структурування. Разом із тим треба враховувати, що ринок злиттів та поглинань є достатньо волатильним, на нього значно впливають зміни в економіці.

До фінансової кризи великий інтерес до нашої країни виявляли фонди прямих інвестицій (ФПІ), які особливо цікавилися сектором нерухомості. У посткризовий період цей інтерес значно знизився. Сьогодні відбувається його поступове відновлення. Найбільш привабливими секторами для здійснення інвестицій ФПІ в Україні є харчова та переробна промисловість, телекомунікації, фінансові послуги, медицина.

Основним інструментом, яким користуються ФПІ, є придбання акцій. Кредитування з їхнього боку можливе лише разом з інвестуванням в дані цінні папери.

При укладанні угод в Україні ФПІ вимагають від об’єкта інвестування наявності повного юридичного та фінансового аудиту, регулярної звітності, а також наявності права вето інвестора на ключові питання діяльності компанії.

Виходять з інвестицій ФПІ, як правило, через п’ять-сім років. Такий вихід здійснюється шляхом продажу пакета акцій іншому стратегічному інвестору або шляхом ІРО.

У своїй діяльності в Україні ФПІ стикаються з рядом проблем. Серед них: відсутність у компаній, які бажають залучити інвестиції, фінансового та юридичного аудиту; наявність у об’єкта інвестування угод з пов’язаними особами, а також угод, спрямованих на оптимізацію оподаткування; необхідність отримання згоди Антимонопольного комітету України на придбання інвестором пакета акцій; недосконале нормативно-правове середовище тощо.

Найбільш звичним та зрозумілими способом залучення капіталу для вітчизняних компаній є випуск облігацій та банківське кредитування. Останнім часом ринок корпоративних облігацій почав повільно відновлюватися після складних кризових років, коли у цій сфері було зафіксовано цілий ряд дефолтів. Тішить, що обсяги випуску цих фінансових інструментів у поточному році значно більші показників минулого року.

Набирає обертів й банківське кредитування. Однак сьогодні багато корпоративних клієнтів у відповідь на пропозицію банку надати довгостроковий кредит до десяти років відмовляються позичати гроші на термін, що перевищує два роки. Таку обережність викликають наслідки кризового стану, в якому донедавна перебував банківський сектор. Під час кризи банки почали поводитися з клієнтами дуже жорстко, піднімаючи відсоткові ставки.

Сьогодні лише близько 20% вітчизняних банків займаються корпоративним фінансуванням. Тих, хто активно кредитує бізнес і надає повний спектр послуг, ще менше.

Українські банки зараз пропонують такі кредитні програми, як: кредитування обігового капіталу (терміном на один-два роки), кредитування основних засобів виробництва і довгострокових проектів (переважно до трьох років).

Бізнес-план компанії-кредитора повинен підтверджувати її здатність здійснювати платежі за кредитом упродовж усього терміну кредитного договору. Застава оцінюється згідно з ринковою вартістю. Найбільш придатними об’єктами для застави є земля та нерухомість (офісні, торгові, промислові будівлі, житлові приміщення), у тому числі об’єкти, які перебувають у стадії будівництва.

Кредитування юридичних осіб здійснюється з метою поповнення їхніх обігових коштів, купівлі та оновлення обладнання, нерухомості, проектного фінансування, рефінансування, здійснення угод зі злиття та поглинання тощо.

Найбільш активні у корпоративному кредитуванні машинобудування, сільське господарство, харчова промисловість, роздрібна торгівля, фармацевтика, целюлозно-паперова промисловість, транспорт, телекомунікації, ІТ-технології, торгові центри та готелі.

На початку 2011 року ситуація в сфері корпоративного кредитування почала покращуватися. Зараз банки мають потужне фондування. Насамперед це стосується фінустанов з іноземним капіталом.

Останнім часом активну діяльність в Україні здійснюють міжнародні фінансові організації, наприклад Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Міжнародна фінансова корпорація (МФК), фінансування яких може бути змішаним. Такі міжнародні організації фінансують довгострокові проекти.

Для отримання фінансування проект має відповідати ряду критеріїв. Зокрема, він повинен враховувати національні інтереси, бути економічно обґрунтованим та мати перспективи розвитку, а також відповідати банківським стандартам. Однак процес розгляду проекту є тривалим (від 6 до 9 місяців), що пов’язано в основному з недостатнім рівнем підготовки компаній.

Як стверджують експерти, компанії, які бажають залучити фінансові ресурси для свого розвитку, повинні усвідомлювати, що необхідним компонентом успішної угоди є зважена передпродажна підготовка бізнесу. Основні фактори, що формують вартість компанії, – це обсяг очікуваного грошового обороту та правильне врахування ризиків.

Для підвищення фінансових показників компанії необхідно скорегувати свою діяльність. Доцільно підвищити операційну ефективність (знизити витрати на операційну діяльність), збільшити динаміку зростання (здійснити реінвестування), знизити витрати, пов’язані з фінансуванням, а також усунути неефективні напрямки діяльності.

Крім того, додаткову вартість компанії формує наявність чіткої та зрозумілої стратегії її розвитку, а також сильний менеджмент з прозорою організаційною структурою. Важливим чинником є наявність чіткої маркетингової стратегії. Адже знання ринку та місця компанії на ньому дозволяє побачити перспективи розвитку.

Іншими факторами, які впливають на вартість бізнесу, є прозора структура власності та прозора звітність, успішне проходження Due Diligence, наявність для інвесторів варіантів виходу з бізнесу, налагодження зв’язків з громадськістю (Public Relation).

Руслан СУШКО