Лізингова компанія за рахунок банківського кредиту здійснює закупівлю автомобілів для надання їх у фінансовий та оперативний  лізинг. Умовою отримання кредиту є страхування  автомобілів на користь банку під заставу. Тобто страхувальником за таким договором є лізингова компанія, а вигодонабувачем  – банк. Чи є правомірним включення до витрат цієї компанії страхових платежів за договором страхування автомобілів, вигодонабувачем за яким є банк?

         Згідно зі ст.  8 Закону про заставу ризик випадкової загибелі предмета застави несе власник  заставленого майна, якщо інше не передбачено законом чи договором.

         Підпунктом  140.1.6 п.140.1 ст.140 Кодексу передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення, до яких відносяться  будь-які витрати із  страхування майна платника податку, об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором, тощо.

         У разі, якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

         Згідно з положенням ст. 3 Закону про страхування страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

         Отже на включення до витрат платника податку страхових платежів за переліченими вище ризиками страхування майна не впливає положення договору страхування, згідно з яким страхувальник не є
вигодонабувачем.

         Зважаючи на викладене, оскільки автомобілі, придбані лізинговою компанією  за кредитні кошти, безпосередньо використовуються  у власній господарській діяльності цього платника податку шляхом надання їх  у фінансовий та оперативний  лізинг, то й витрати у вигляді страхових платежів зі страхування заставного майна на користь  банку, ризики неповернення кредиту якого передбачені  договором страхування,  включаються до витрат платника податку відповідно до пп.140.1.6 п.140.1 ст.140 Кодексу.

         Також слід додати, що у разі отримання банком –вигодобанувачем страхового відшкодування, яке виплачується страховою компанією у разі настання страхової події  із предметом застави, то абзацом другим пп. 140.1.6 п.140.1 ст.140 Кодексу визначено лише випадки,  якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь  страхувальника. Оскільки банк не є страхувальником за договором, то він не може застосовувати зазначену норму. У зв‘язку з цим сума такого отриманого страхового відшкодування включатиметься до складу інших доходів банку за звітний податковий період  відповідно до  абзацу «з» пп. 135.4.2 ст.135 Кодексу. Відповідно сума «застрахованих збитків» включатиметься до інших витрат банку згідно з абзацом «з» пп. 138.1.1 ст.138 Кодексу.