Напевно, сьогодні важко когось здивувати тим, що наприкінці року в Україні спостерігається катастрофічний дефіцит дозволів. Так відбувається постійно, і будь-які надії на поліпшення ситуації щоразу розбиваються об невблаганну реальність. Причому дефіцит спостерігається практично по всіх напрямках, що не може не турбувати перевізників.

Нинішній рік, на жаль, не став винятком. Починаючи з серпня-вересня регулярно з’являється інформація про закінчення квот різних дозволів. АсМАП України намагається домогтися виділення додаткових квот. Однак далеко не все вдається.

За словами президента Асоціації Леоніда Костюченка, нині практично відсутні австрійські, румунські дозволи. Як завжди, немає дозволів до Італії, Угорщини та Казахстану. Є традиційні проблеми з російськими дозволами до третіх країн та з них. «Переговорний процес не припиняється, – запевняє Леонід Костюченко. – Але румунське профільне міністерство чомусь постійно переносить переговорний процес. За останньою інформацією, переговори щодо можливості виділення нам додаткової квоти заплановані на 22 листопада».

Втім, це ще не все. Найбільша небезпека чекає на українських перевізників навіть не цього року, а вже з початку наступного. Зараз не може не насторожувати відсутність будь-якого переговорного процесу щодо встановлення квот дозволів для українських перевізників на 2012 рік.

Причина такого стану справ – банальна, але від того не менш небезпечна. Йдеться про постійні пертурбації в Міністерстві інфраструктури. «Нині ліквідовується Служба міжнародних автомобільних перевезень,– розповідає Леонід Костюченко. – А це означає, що будуть ліквідовані й пункти видачі дозволів. Відтак не зрозуміло, де ж нам отримувати цідозволи? Ми вже звернулися до міністерства, але поки немає жодної відповіді на наші клопотання. Ми ведемо локальні переговори. Але вже зрозуміло, що ситуація програється в плані переговорів щодо квоти на наступний рік. Я стурбований цим, готовий звертатися до уряду, до президента, бо ми можемо залишитися на наступний рік без затвердженої квоти дозволів по всіх напрямках.

Якщо ситуацію не змінити, і то негайно, упродовж тижня-двох, реформа в Мінтрансі закінчиться пагубно, в першу чергу для міжнародних перевізників. Асоціація не має повноважень вести переговори з відомствами і міністерствами, вона веде переговори лише зі своїми колегами і, на щастя, знаходить підтримку. Але без допомоги державних органів ми не впораємося».

Отже, виходить, що нині для міжнародних перевізників настає справжній «час Ч». Знайдемо вихід? Чи, як завжди, складатимемо руки на грудях і молитимемо своїх далеких і близьких сусідів: «Дозвольте нам проїхати… Ну, хоч кудись»?