Чи може банківська установа  при формуванні страхового резерву в податковому обліку враховувати кредити, за якими ризики неповернення  позичальником банку - кредитору  отриманої  суми кредиту  застраховано?

         Особливості формування страхових резервів банками та небанківськими фінансовими установами встановлено п.159.2 ст.159 Кодексу. Згідно з пп.159.2.1 цієї статті  банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії. При цьому під комісією розуміються платежі, що сплачені фінансовій установі за здійснення операцій з кредитами, цінними паперами та іншими активними банківськими операціями.

         Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення витрат банківської  установи, не може перевищувати  20 відсотків (на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2013 року - 30 відсотків) суми заборгованості за всіма видами операцій, зазначених у пп. 159.2.1 цієї статті, а саме: суми непогашеної основної суми боргу та нарахованих процентів і комісій, а також суми наданих гарантій на останній робочий день звітного податкового періоду (пп.159.2.2 Кодексу).

         Відповідно до абзацу «з» пп.138.1.1 ст.138 Кодексу до складу витрат банківських установ відносяться інші витрати, передбачені розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємства» Кодексу. Зокрема, пп. 140.1.6 п.140.1 ст.140 Кодексу передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення, до яких відносяться  будь-які витрати із страхування фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.

         У разі, якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

         Таким чином, витрати банківської установи зі страхування кредитних ризиків враховуються у складі витрат такої установи відповідно до пп. 140.1.6 п.140.1 ст.140 Кодексу. Оскільки п.159.2 ст.159 Кодексу  не містить виключень щодо кредитів, за якими ризики неповернення кредитних коштів застраховані, то у складі  витрат банку враховуються витрати на формування страхового резерву банку щодо усіх кредитів (з урахуванням обмежень, встановлених п.159.2 ст.159 Кодексу) незалежно від того, чи застраховані ризики неповернення позичальником кредитних коштів за такими кредитами чи ні.