Серед питань, пов‘язаних з вимогами, що висуває законодавство   з метою оподаткування до угод з довгострокового страхування життя, виникає питання   стосовно розповсюдження таких норм на договори страхування, які укладено в попередні роки  (до впровадження Податкового кодексу) і  які   на сьогодні є чинними.

 Ситуації можуть бути  різними. В одному випадку договори були укладені до 1 квітня 2011 року на умовах довгостроковості,  встановлених Законом про прибуток, тобто  за старими  податковими правилами (з цього приводу є роз‘яснення ДПА України від 03.03.2011 №2756/5/15-0516 ),  в іншому випадку – до 1 квітня 2011 року укладалися договори страхування життя інші, ніж довгострокові, але за критеріями, що відповідають  пп.14.1.52 ст. 14 Податкового кодексу. Тобто адаптувати  такі договори до нових умов законодавства  не потрібно. Чи поширюються на такі договори правила оподаткування операцій з довгострокового страхування життя, передбачені нормами цього Кодексу?

Згідно з п. 1.37 ст. 1 Закону про прибуток  договір страхування з метою оподаткування вважався довгостроковим, якщо його укладено на 10 років і більше і такий договір не передбачав часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що провадяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призводили до встановлення застрахованій особі інвалідності I групи.

Відповідно до пп. 14.1.52 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу  договір довгострокового страхування життя - це договір страхування життя строком на п’ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п’яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов’язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або ІІ групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку – роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя...

Повну версію статті читайте на сторінках фінансово-економічного тижневика "Україна Бізнес ревю" №3-4 (1124-1125), 17-31  січня 2012 року