Страхова компанія має намір укласти колективний договір довгострокового страхування життя своїх працівників за власний рахунок. При цьому страховиком та страхувальником за таким договором є сама компанія, а застрахованими особами – її співробітники.

Чи є правомірним віднесення до складу витрат страхової компанії витрат зі сплати страхових платежів за договорами довгострокового страхування життя найманих працівників у відповідності до п. 142.2 ст. 142 ПКУ?

Пунктом 142.2 ст. 142 Податкового кодексу України (ПКУ) передбачено,  що якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку зобов’язаний сплачувати за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право включити до складу витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, загальний обсяг якої не перевищує 25 відсотків заробітної плати, нарахованої такій найманій особі впродовж податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у розділі IV Кодексу, впродовж такого податкового періоду.

Статтею 626 ЦКУ визначено, що під договором розуміється домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про страхування” договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Отже, податкова пільга з податку на прибуток, яка встановлена п. 142.2 ст. 142 ПКУ, не розповсюджується на платника податку – страхувальника, який має намір укласти договір довгострокового страхування життя своїх найманих працівників  і є  водночас страховиком за цим договором.